"Червоні на чорному сліди" Ірини Цілик - розповіді про непомітне

Є книги, до яких хочеться повертатися. До таких належить збірка оповідань Ірини Цілик "Червоні на чорному сліди", авторки, яка написала слова до всім відомої пісні "Повертайся живим". Вона спробувала себе і в поезії, і в прозі, і в кіноіндустрії, тож саме динамічність і миттєве, майже кінематографічне, змалювання картинки, де відбувається дія, є характерною рисою для прози Ірини Цілик.
"Червоні на чорному сліди" - це історії маленьких, непримітних людей у великому місті: загублених, неймовірно самотніх, часто нереалізованих і нерідко глибоко нещасливих. Тих, кого в загальному називають масами, народом, і хто залишений сам на себе: дівчина-сирота, яка росте з бабцею і яка зовсім її не розуміє, прибиральниця, літні люди, працівниця статистики, підлітки. Але письменниця, здається, любить своїх персонажів, без прикрас описуючи їхнє життя, без виправдань розповідаючи про їхні вчинки, не завжди з добрим умислом чи логічні.
Мені, наприклад, сподобалося два оповідання: "Гайтавер" про зацьковану дівчинку-підлітка та "Костюм" - про ворожнечу, ревнощі, сором і любов між колишніми дружиною та чоловіком, про вміння прощати.
Чим більше перечитую цю книгу, тим більше здається, що авторка мала на собі пережити й відчути усі описані події - настільки тонко, щиро й проникливо звучить кожне слово і кожна емоція. Але це ж неможливо )))

Ця книга сповнена реалій українського життя: і брудних вулиць, і маленьких квартирок-хрущовок, і сердитих сусідів, але авторка непомильно вказує: у кожній людині є щось хороше. Тому читайте і насолоджуйтеся: "Червоні на чорному сліди" Ірини Цілик.