Романтична Дарина Гнатко та "Мазуревичі. Історія одного роду"

Привіт!!!  Улітку, як ніколи хочеться легких для сприйняття і якісно написаних книг. Мабуть, саме тому я зупинила свій вибір на романі Дарини Гнатко "Мазуревичі. Історія одного роду", лауреатки літературної премії "Коронація слова".
Відразу скажу, що книга ця написана в дусі жіночих романів, але не як історія одного кохання, що завершується весіллям, а як історія цілої родини як зазначено в назві, і слідує прагненням читачам масової літератури - поспівчувати героям, проникнутись їхніми проблемами, задуматися над життям, можливо, навіть поплакати і де обов'язково є негативний і позитивний герої. Роман "Мазуревичі" написаний в дусі "Століття Якова" Володимира Лиса - проникливо, щиро і якісно. І хоча я не прихильниця сльозливих романів, ця книга Дарини Гнатко мені сподобалася.

Розповідає авторка про родину Тихона Мазуревича, такого собі дуже симпатичного на вигляд, сильного характером і харизматичного... сімейного тирана. Його психологічний характер письменниця змалювала досить достовірно і правдоподібно, а от психологію його жертв я не завжди розуміла. Подекуди виникало враження, що авторка навмисно повертала сюжет так, щоб вони не могли зашкодити планам голови сімейства. Спершу Тихон Мазуревич, щоб отримати омріяне багатство вбиває свого односельця та його сестру, обманом одружується на його нареченій, а потім, щоб утримати владу і гроші, отруює життя усім, хто опиняється поруч. І хоча чоловіка зображено негативно і почасти однобоко (особливо наприкінці книги) як персонаж він мені імпонував, мабуть, тому, що психологія жертви не для мене. Загалом, за цією книгою можна зняти навіть не фільм, а повноцінний серіал - дуже вже яскраво зображено життя України у 20-30-х роках минулого століття.
Діліться своїми враженнями та думками стосовно цієї книги у коментарях, з радістю з вами поспілкуюся. Підписуйтеся на канал "Ділюсь прочитаним" і, найголовніше, читайте і насолоджуйтеся: "Мазуревичі. Історія одного роду" Дарини Гнатко.