Ділюсь прочитаним

Розповідати про класиків завжди говорити складно, бо багато вже про них сказано-пересказано, лишається лише пояснити, що я знайшла на сторінках неймовірно сонячної, теплої і трохи чудернацької книги. Ви куштували коли-небудь вино з кульбаб? Я - так. Коли прочитала цю книгу. Здається, кульбабовим вином просякнуті усі сторінки. А ще літом - гарячим, з розпеченим асфальтом; вітром і зеленню. Рей Бредбері веде оповідь про двох малих хлопців, братів, які серед буяння природи усвідомили, що живі і мають змогу збирати ягоди, купатися в річці і їсти морозиво. Та разом із усвідомленням життя приходить розуміння смерті. Їм доводиться не тільки прощатися з трамваєм, лінію якого закривають, взуттям, яке зношується, а зі знайомими, друзями та рідними. Автор яскраво описує почуття тих, хто уже в літньому віці - про їхнє звикання до нового стану тіла, про те, що вони б з радістю поводилися, як малі діти, про бажання бути знову молодими. А ще Рей Бредбері запитує, якою має бути машина щастя. Що вон

Сьогодні розповім про книгу Наталії Гурницької "мелодія кави у тональності сподівання", яка є продовженням першого роману письменниці, назва якого звучить майже так само - "Мелодія кави в тональності кардамону". В обох книгах - розповідь про молоду львів'янку, яка жила й кохала у старовинному місті два століття тому. Обидві книги, на перший погляд, видадуться звичайними любовними романами, але це лише на перший погляд, бо ні одна, ні друга не завершуються традиційним для цього жанру весіллям. Читання обох книг приносить величезне задоволення - письменниця розкриває світ львівських балів та салонів, показує життя та побут української шляхти, звичаї та традиції, що панували тоді (щоб зібрати необхідний матеріал авторка не одну годину провела в архівах). У текст майстерно введена романтична історія про кохання, що змушує співпереживати головній героїні. Однак, на відміну від першої, цей роман не має карколомного сюжету. Його назва - "Мелодія кави у тональн

"Повернутися дощем" - продовження книги Світлани Талан "Оголений нерв". Як склалася доля тих, хто пережив окупацію Сєверодонецька? Як вижити в полоні? Як пережити Іловайський котел? На ці питання письменниця намагається дати відповіді. Деталі - на відео.

Нещодавно прочитала роман "Оголений нерв" Світлани Талан. Мої враження: цю книгу варто прочитати усім, хто хоче зрозуміти, звідки з'явився "вірус сепаратизму", хто такі "ополченці", як насправді почувалися місцеві жителі. Більше - у відео.