Ділюсь прочитаним

Усім вітання! Сьогодні я буду злою гр-р-р :) і розірву на шматки цю книжку... У переносному значенні, звісно, бо у мене навіть руки не підіймаються рвати книжки, навіть ті, які менв не дуже до вподоби. Як ви вже зрозуміли, мова піде про роман "Щира шахрайка" американської письменниці Емілі Локгарт - і я від неї не в захваті, попри усі схвальні рекомендації. Це книга на один вечір - прочитав і забув, хоча деякі моменти мені сподобалися. Але про все по порядку. Інша книга Емілі Локгат під назвою "Ми були брехунами" вразила мене настільки, що, не роздумуючи, я придбала "Щиру шахрайку", але розчарувалася. У романі йдеться про вісімнадцятирічну дівчину, американку і сироту, яка, здається, не має здатності аналізувати свої вчинки, а лише автоматично діє так, як диктують обставини. Зображені її друзі - типові представники золотої молоді, і головна героїня всіма силами намагається потрапити і зберегти своє місце у їхньому колі. Річ у тім, що книга написана у дус

Привіт-привіт! Нещодавно мені порадили прочитати  книгу на Українському авторському порталі - незвичну і трохи відміну від попередніх, про які розповідала раніше. Цей роман ще має знайти свого читача, може, навіть і виховати. І це "Реліквія" Петра Кралюка. І хоча у книзі мова йде про часи минулі і життя одного із князів Острозьких, прочитати її варто усім, хто любить Україну. Роман "Реліквія" написаний на основі документальних матеріалів, містить чимало цитат та описів реальних подій і змальовує, як жилося на території сучасної України у XVI-XVII ст., коли ще тільки зароджувалася наша національна ідентифікація. Автор розповідає, з якими проблемами доводилося стикатися тодішнім керманичам (коли читати й писати могли лише одиниці), які інтриги їм доводилося розплутувати. І разом із тим Петро Кралюк вкладає думку - а що було би з нами та Україною, якби князь Василь-Костянтин Острозький (перша особа в ті часи серед українців) вчинив би по-іншому. Письменник змальову

Нарешті я дісталася до книги Карлоса Руїса Сафона "Тінь вітру". Почувши про неї чимало позитивних відгуків, вирішила її прочитати - і, знаєте, я не пошкодувала. Як бачите, це досить товстенька книга - має більше, ніж 500 сторінок. New York Times вбачає у ній поєднання магічного реалізму Маркеса, інтриги Умберто Еко та готику Борхеса - але то все напівпорожні слова, краще прочитайте самі і відчуйте, як від жаху та зацікавлення холоне кров у жилах. "Тінь вітру" - це перший роман із циклу книг, дія яких відбувається на Цвинтарі забутих книжок, і розповідає про хлопця Даніеля, десятирічного жителя Барселони, якому до рук потрапила рідкісна книга маловідомого, але неймовірно талановитого письменника. Даніель починає розмотувати клубок інтриги, потрапляє у небезпечні пригоди і дізнається про страшні таємниці. Книга містить елементи детективу, містики, якій все-таки можна знайти логічне пояснення, та відомостей з історії Барселони. Власне, автор закоханий у це місто і,

Привіт! Сьогодні тему обрала незвичну для себе, але, думаю, не менш цікаву, ніж попередні. Мова піде про журнал літературно-мистецького та громадського спрямування, заснований близько 80-ти років тому у Львові, і, як ви могли вже здогадатися, це "Дзвін". А саме випуск журналу за травень 2017 року. Як бачите, дизайн обкладинки - яскравий та соковитий, і, взагалі, в оформленні журналу використано роботи Юрія Лесюка, які надають певного колориту виданню. У цьому випуску часопису вміщено досить велику кількість матеріалів (за один день усе не перечитаєш): і публіцистика, і літературно-критичні твори та дослідження, і театральні рецензії, і прозові та поетичні твори. Як не дивно, найбільше з усього опублікованого у цьому випуску, мені сподобалася поезія Валентини Сторожук (хоча досі я вважала, що проза набагато мені ближча). Вірші цієї авторки глибокі за змістом і близькі мені, хоча де Вінниця, а де моє рідне місто? Між нами сотні кілометрів, а спільного багато. З прозових текс

Привіт! Сьогодні розповім про трилер, який став, як стверджує анотація, найгарячішим хітом Франкфуртського книжкового ярмарку. І це дебютний роман "Жінка у вікні" Е. Дж. Фінна, американського письменника, чиє справжнє ім'я Даніель Меллорі. Відразу скажу, що в сучасній українській літературі книги такої якості (маю на увазі письмо) трапляються рідко, якщо взагалі є. Автор пише чітко, без зайвих мовленнєвих зворотів, за допомогою діалогів та дій передаючи емоції та відчуття. Спершу я не симпатизувала головній героїні Анні Фокс, яка самотньо живе у Нью-Йорку, трагічно втративши чоловіка та дочку. Вона надміру вживає алкоголь, не може взяти себе в руки й розібратися в ситуації. У чому суть сюжету: Анна Фокс знайомиться з жінкою на ім'я Джейн Рассел, яку вважає за свою нову сусідку, а потім мимоволі стає свідком її вбивства - з вікна свого будинку. Вона повідомляє у поліцію, однак їй ніхто не вірить, бо, як виявилося, - Джейн Рассел жива, хоч то й інша жінка. Головну гер