Новий роман Наталії Гурницької "Мелодія кави у тональності сподівання": плюси та мінуси

Сьогодні розповім про книгу Наталії Гурницької "мелодія кави у тональності сподівання", яка є продовженням першого роману письменниці, назва якого звучить майже так само - "Мелодія кави в тональності кардамону". В обох книгах - розповідь про молоду львів'янку, яка жила й кохала у старовинному місті два століття тому. Обидві книги, на перший погляд, видадуться звичайними любовними романами, але це лише на перший погляд, бо ні одна, ні друга не завершуються традиційним для цього жанру весіллям. Читання обох книг приносить величезне задоволення - письменниця розкриває світ львівських балів та салонів, показує життя та побут української шляхти, звичаї та традиції, що панували тоді (щоб зібрати необхідний матеріал авторка не одну годину провела в архівах).

У текст майстерно введена романтична історія про кохання, що змушує співпереживати головній героїні. Однак, на відміну від першої, цей роман не має карколомного сюжету. Його назва - "Мелодія кави у тональності сподівання" - повністю себе виправдовує, бо упродовж усіх сторінок ти сподіваєшся на несподіваний виверт сюжету, але його так і не трапляється. Книга має більш розповідний характер і повертає у чарівний світ Львова, з його суспільними обмеженнями та традиціями, розкішним життям та багатством.