Ділюсь прочитаним

Мої вітання усім, хто зараз читає цей текст! Сьогодні у мене нелегке завдання - розповісти про книгу, що нещодавно вийшла у видавництві "Темпора". Чому нелегке? По-перше, тому що це збірка оповідань,  а про збірки завжди розповідати важче, ніж про один суцільний текст. По-друге, тут вміщено і моє оповідання... Так-от, книга має назву "Memento momentum свободи", яку приблизно можна перекласти як "Запам'ятай мить свободи". Про своє оповідання "Наречена", що вміщене під цією обкладинкою, я розповідати не буду, своє враження про нього вам потрібно скласти самостійно :) Я ж розповім про саму книгу. Вона видана в результаті конкурсу історичного оповідання PROминуле, тема якого була присвячена українським визвольним змаганням 1917-1920 рр. Судячи із текстів, можна зробити висновок, що авторам було доволі складно дотримуватися балансу між історичною достовірністю та емоційним, "життєвим" наповненням своїх оповідань. Тому що деякі текст

Привіт! Неймовірно рада вітати вас на сторінці каналу "Ділюсь прочитаним". Сьогодні я розповідатиму про незвичну книгу для української сучасної літератури в жанрі "нуар". Це роман молодого письменника із Житомирщини Сергія Ігнацевича під назвою "Гра на переході". Книгу я знайшла на сайті Українського Авторського Порталу, вона зацікавила мене своїм досить екзотичним для нас жанром. Автор зазначає, що усі роботи над книгою він виконував самостійно: крім написання самого тексту, працював над версткою, обкладинкою і редагуванням. Усього це зайняло близько шести років, тому можна відразу зрозуміти, скільки зусиль та праці вкладено у ці сторінки. Тепер перейдемо до найцікавішого, сюжету. "Гра на переході" - це роман, що розповідає про капітана поліції, який вирішив повстати проти напівзлочинної влади міста, зайняти місце свого начальника і водночас звільнити кохану. Сама історія написана цікаво і захоплююче, інтрига тримає в напрузі і навіть навіть

Привіт! З вами знову Юлія Лісовська, і сьогодні я нарешті розповім про свої враження стосовно книги "Лабіринт духів" Карлоса Руїса Сафона, останню із циклу про Цвинтар Забутих Книг. Читала я цей роман доволі довго, оскільки книга досить товстенька - має близько восьмисот сторінок, до того ж настільки насичена подіями та деталями, що більше десяти сторінок було складно читати - голова вимагала відпочинку. Спершу треба зазначити, що, хоча сюжет обертається довкола Даніеля Семпере та його родини, левова частка роману присвячена Маурісіо Вальсу та пригодам фатальної і вродливої Алісії Гріс, яку свого часу врятував від смерті Фермін. На цих восьмистах сторінках автор поєднав Барселону часів громадянської війни, Іспанію 50-х, 60-х та 70-х років, а закінчує уже розповіддю про Барселону 1990-х років і, що найважливіше, ключову роль відводить уже не Даніелю Семпере, а його сину Хуліану. Як ви пам'ятаєте, хлопчика назвали на честь письменника Хуліана Каракса і з яким той врешті