Публікації

Показано дописи з листопад, 2017

Чи добре "Глибоко під водою"? Прочитане від Поли Гоукінз

Зображення
Привіт усім! Нарешті маю змогу поділитися враженнями від розхваленого роману Поли Гоукінз "Глибоко під водою". Про її першу книгу "Дівчина у потягу" я вже розповідала. Але незважаючи на хвалебні оди на обкладинці "Глибоко під водою", "Дівчина у потягу" мені сподобалася більше. Чому? Зараз спробую пояснити. Розпочну з того, що на останній сторінці книги зазначено, що ця письменниці - це "тріумф і торжество роману". Однак якщо порівнювати те емоційне напруження, що невпинно зростало під час прочитання "Дівчини у потягу", із тим, що відчувала, рухаючись сторінками "Глибоко під водою", то скажу щиро - остання книга менш інтенсивна. Мене інколи пробирала нудьга й роздратування - скільки можна товктися на одному й тому ж місці, розводитися про почуття, які набридли? Де дія? Лише наприкінці сюжет починає захоплювати й вести за собою. Хоча треба зауважити, Пола Гоукінз вміло тримає інтригу, зберігаючи таємницю за недомовкам

Людина чи система. Хто переможе у романі Степана Процюка "Травам не можна помирати"?

Зображення
Привіт! Розповім про непросту книгу, яка потребує вдумливого читання і не вражає динамічним чи вигадливим сюжетом, але про яку неможливо забути, яку не можна проігнорувати. Усі події, що в ній описані, швидше за все, відбувалися і в реальному житті, і, повірте, цей факт найбільше шокує. Мова піде про роман Степана Процюка "Травам не можна помирати", що цього року вийшов у видавництві "Легенда". Книга, власне, відображає становище людини, якій у 1970-х роках довелося жити в Радянському Союзі. Автор із притаманною йому проникливістю, поєднуючи художність тексту та документальну точність, описує складну ситуацію, в які опинилася особистість, вибір, перед яким вона постала: або стати заляканою, мовчазною і байдужою частинкою сірої маси, яка в той час звалася суспільством, або боротися. Боротися із самим собою, із підступними кагебістами, навчених, як морально та фізично ламати "ворогів народу", боротися із системою. Проте ця книга не є звичайною розповіддю

Яким є "ДНК" українських письменників?

Зображення
Привіт-привіт! На днях прочитала книгу, яку можна назвати експериментальною у всіх значеннях - і тому що у ній йдеться про незвичні дослідження, і тому що її написання стало таким собі експериментом в сучасній українській літературі. Це - збірка "ДНК" від українських письменників: Сергія Жадана, Фоззі, Макса Кідрука, Ірени Карпи, Андрія Кокотюхи, Юрія Винничука та Володимира Рафєєнка. У своїй основі книга має фантастичне підгрунтя. У далекому або зовсім близькому (як хто вважає) 2057 році на основі ДНК людини вчені знайшли можливість оживити найяскравіші спогади, зчитати пам'ять предків до сьомого коліна. Експеримент проходить в Японії і піддослідним обрали, як не дивно, українця - Андрія Чумака з Харкова. Ім'я відразу викликає асоціації з іншою книгою, де так само звався головний герой, а саме романом "Сад Гетсиманський" Івана Багряного. На цьому й уся схожість, окрім, щоправда, непоясненої любові чи, краще сказати, почуття близькості до України. Хоча як т

"Вбити пересмішника" - лакмусовий папірець Гарпер Лі

Зображення
Привіт усім! Знову повертаюся до класики і на черзі книга Гарпер Лі "Вбити пересмішника". Хоча маю філологічну освіту, читала роман, за який авторці присудили Пулітцерівську премію, вперше. Є ще продовження - "Піди, вартового постав", але про цю книгу уже згодом. Так-от, "Вбити пересмішника": українською книга опублікована у 2015 році у видавничій групі "Км-Букс". Варто зазначити, що коли книга вийшла у США, а це трапилося близько 1960 року, вона була як сіль на рану американського суспільства, у якому ще дзвеніли суперечки про расову рівність/нерівність, і не дивно, що отримала беззастережний успіх. Оповідь ведеться від імені маленької дівчинки Скаут, дочки адвоката в невеличкому містечку штату Алабама, на її очах розігрується злочин, страшний через свою жорстокість, несправедливість та байдужість оточуючих. Гарпер Лі із дитячою безпосередністю порушує чимало складних і важливих тем, як-от зневажливе ставлення білих жителів містечка до темношк