Ділюсь прочитаним

Про них казали: "вороги народу". Якого народу? Радянського? Такого ніколи не було - була примусово створена суміш націй і народностей, різних за суттю, вірою та менталітетом. Українського? Ні, бо самі були українцями.  Сьогодні мова піде про непросту книгу, її швидко не прочитаєш. Це - "Лісові хлопці. Проза про УПА" від видавництва "Дискурсус". Збірка є результатом конкурсу прози про УПА і була опублікована у 2016 році. Складається із невеликих оповідань та новел, а тому за своїм вмістом неоднорідна і різниться за стилем та якістю письма. Під обкладинкою зібрано більше тридцяти творів - і кожен із них зі своїм емоційним настроєм, історією та світовідчуттям. Є філігранно написані тексти, є посередні, є й такі, що ледь дотягують до шкільних творів. Але книга ця необхідна, вона дає відповіді на запитання, до яких знову звертаються українці: зто вони - упівці та бандерівці?  Книга "Лісові хлопці" розповість про  тих, хто боровся з двома імперіями,

Щоразу розгортаючи книгу Володимира Лиса, очікуєш на душевну або жалісливу історію про життя звичайних українців. У книзі "Діва Млинища" ми отримуємо цілу колекцію таких історій - з часів царської Росії і аж до сьогодення. Образом, яким намагається пов'язати автор усі ці розповіді про жителів села Загоряни є діва Млинища - не то привид, не то марево дівчини, яка давно загинула через кохання. Вана з'являється тоді, коли намагається попередити героїв про зміни в їх житті, або ж врятувати. Ще одним образом, який поєднує початок і завершення книги, є мапа, старовинна карта, написана ще до часів Наполеона у далекій Франції. Володимир Лис дозволяє відгадати, як потрапила ця мапа маленького волинського села, лише наприкінці роману. Справжньою родзинкою є волинський діалект, що додає тексту правдивості та щирості. А ще історії жителів Загорян: інколи трагічні, інколи життєствердні. Героям доводиться пережити не одну війну, зраду, і ревнощі. Єдине, що спантеличує, - кількіс

Давно уже не прочитувала книгу за два дні хоча би тому, що не мала на це часу. Але "Гніздо горлиці" Олесі Олендій я буквально проковтнула. Спершу був фільм , відзнятий за кіносценарієм Василя Мельника (переміг на конкурсі "Коронація слова"), однак чоловік, на жаль, не дожив до закінчення зйомок. Тому написати книгу попросили письменницю зі Львова, Олесю Олендій, яка уже не один рік проживає в Італії. Порівнювати книгу і фільм я зараз не буду, щоб не змішувати два види мистецтва і жанри. "Гніздо горлиці", як ви вже здогадалися, - історія про українську заробітчанку, що повертається з Італії до родини, та чужа країна її так просто не відпускає, її довга рука наздоганяє Дарину, головну героїню, за тисячі кілометрів і дарує сюрприз, від якого життя не стає легшим, але набуває нового значення. В основі сюжету - любовний трикутник, особиста драма у житті героїні. Своєрідної екзотики додають книзі розповіді про звички та кулінарні уподобання італійців. Є