"Діва Млинища" Володимира Лиса

Щоразу розгортаючи книгу Володимира Лиса, очікуєш на душевну або жалісливу історію про життя звичайних українців. У книзі "Діва Млинища" ми отримуємо цілу колекцію таких історій - з часів царської Росії і аж до сьогодення. Образом, яким намагається пов'язати автор усі ці розповіді про жителів села Загоряни є діва Млинища - не то привид, не то марево дівчини, яка давно загинула через кохання. Вана з'являється тоді, коли намагається попередити героїв про зміни в їх житті, або ж врятувати. Ще одним образом, який поєднує початок і завершення книги, є мапа, старовинна карта, написана ще до часів Наполеона у далекій Франції. Володимир Лис дозволяє відгадати, як потрапила ця мапа маленького волинського села, лише наприкінці роману.

Справжньою родзинкою є волинський діалект, що додає тексту правдивості та щирості. А ще історії жителів Загорян: інколи трагічні, інколи життєствердні. Героям доводиться пережити не одну війну, зраду, і ревнощі. Єдине, що спантеличує, - кількість цих історій аж надто велика, не всі вони пов'язані між собою. Подекуди виникає враження, що їх недбало звели докупи під одну обкладинку. Книга перенасичена розповідями про долі людей, декотрі з них мають описовий характер і ніяк не пов'язані ні з дівою Млинища, ні з картою. Безперечними плюсами роману є жива мова, карколомний сюжет і щирість оповіді.