"Гра на переході" Сергія Ігнацевича: гаряче чтиво для чоловіків?

Привіт! Неймовірно рада вітати вас на сторінці каналу "Ділюсь прочитаним". Сьогодні я розповідатиму про незвичну книгу для української сучасної літератури в жанрі "нуар". Це роман молодого письменника із Житомирщини Сергія Ігнацевича під назвою "Гра на переході". Книгу я знайшла на сайті Українського Авторського Порталу, вона зацікавила мене своїм досить екзотичним для нас жанром.
Автор зазначає, що усі роботи над книгою він виконував самостійно: крім написання самого тексту, працював над версткою, обкладинкою і редагуванням. Усього це зайняло близько шести років, тому можна відразу зрозуміти, скільки зусиль та праці вкладено у ці сторінки.
Тепер перейдемо до найцікавішого, сюжету. "Гра на переході" - це роман, що розповідає про капітана поліції, який вирішив повстати проти напівзлочинної влади міста, зайняти місце свого начальника і водночас звільнити кохану. Сама історія написана цікаво і захоплююче, інтрига тримає в напрузі і навіть навіть починаєш співпереживати героям. Однак прописана вона доволі схематично, мимоволі відбувається поділ на злих героїв та менш злих (усі вони намагаються вижити в жорстокому світі).
Однак у структурі тексту у мене виникло декілька побажань для автора. По-перше, героям таки варто дати українські імена, все-таки Джона та Кріса не можливо уявити в наших реаліях (як наголосив автор, було намагання створити універсальний текст, який був би правдоподібним для будь-якої країни світу). До того ж надто чітко відчуваються впливи і навіть копіювання інших літератур (де якраз цей жанр дуже поширений, думаю, ви здогадуєтеся :) ). По-друге, навіщо було так детально описувати почуття божевільного втікача-кур'єра, якщо для сюжету він не потрібний? Все-таки хотілося б прочитати про цього героя більше. Теж саме стосується і приватного детектива. Також хотілося б більше визначеності у долі коханої головного героя - хоча би натяк на те, що з нею відбуватиметься далі.
І ще один нюанс, який не можу оминути увагою. Представниці прекрасної статі, на превеликий жаль, надто вже типові і схематичні, а описи еротичних сцен пласкі і розкриті лише з погляду чоловіків-ловеласів.
І хоча "Гра на переході" Сергія Ігнацевича є прикладом масової літератури, де мова не йде про високі ідеали та матерії, таких книг нам потрібно більше. На її сторінках детектив переплітається із декількома історіями про кохання, але саме такий роман може зацікавити і сподобатися більшості невибагливим читачам і, як наслідок, повернути українцям смак до читання. Адже, як свідчить статистика, за минулий рік багато хто не розгорнув жодної книги.
Діліться враженнями про мій відгук та про книгу Сергія Ігнацевича у коментарях, з радістю з Вами поспілкуюся. Підписуйтеся на канал "Ділюсь прочитаним" і, найголовніше, читайте і насолоджуйтеся: "Гра на переході".