Олена Печорна та її "Грішниця"

На цей раз я розповім про роман Олени Печорної "Грішниця". І хоча я вже розповідала про іншу книгу цієї письменниці "Фортеця для серця", розпочинала своє знайомство із творчістю авторки саме із "Грішниці". Підкупили мене слова на обкладинці, що це книга-сповідь, книга-надрив. Прочитавши її, я зробила висновок, що це майстерно, висококласно написаний роман для жінок. Але тут варто наголосити, що всі ті страшні, моторошні й гидкі речі, які описує письменниця у житті головної героїні - сім'ю алкоголіків, дитячий будинок, зґвалтування й роботу в борделі, - зображені настільки щиро й проникливо, що, читаючи ці рядки, розумієш - найстрашніше те, що усе - правда і реальність, що так люди і живуть, що є батьки, які здатні скалічити дитину і продати її, що є діти, які втікають з дому з єдиною думкою: "Лиш би не наздогнали", що навіть у болоті та бруді є ті, що ще вміє відчувати.

Хоча спершу я назвала цю книгу романом для жінок "Грішниця" не є чистим прикладом цього жанру. Так, є хеппі-енд, є історія про кохання, але ці аспекти не є найголовнішими. Письменниця, мабуть, ставила собі за завдання розповісти про реалії українського життя і що варто боротися навіть тоді, коли, здається, опинився на самому дні. Адже саме так і чинить голова героїня, приїхавши до села у Чорнобильській зоні, щоб зупинити дію страшної невиліковної хвороби. Як не дивно, книга сподобалася знайомим чоловікам, які її прочитали. Бо дуже швидко виникає емоційний зв'язок і ти починаєш співпереживати й хвилюватися. Я, наприклад, через напруження розлила каву, про що і зараз неймовірно шкодую, адже ледве не зіпсувала книгу. До плюсів книги можна також віднести оригінальну, живу, образну мову. Тому читайте і насолоджуйтеся: Олена Печорна "Грішниця".