Чи добре "Глибоко під водою"? Прочитане від Поли Гоукінз
Привіт усім! Нарешті маю змогу поділитися враженнями від розхваленого роману Поли Гоукінз "Глибоко під водою". Про її першу книгу "Дівчина у потягу" я вже розповідала. Але незважаючи на хвалебні оди на обкладинці "Глибоко під водою", "Дівчина у потягу" мені сподобалася більше. Чому? Зараз спробую пояснити.
Розпочну з того, що на останній сторінці книги зазначено, що ця письменниці - це "тріумф і торжество роману". Однак якщо порівнювати те емоційне напруження, що невпинно зростало під час прочитання "Дівчини у потягу", із тим, що відчувала, рухаючись сторінками "Глибоко під водою", то скажу щиро - остання книга менш інтенсивна. Мене інколи пробирала нудьга й роздратування - скільки можна товктися на одному й тому ж місці, розводитися про почуття, які набридли? Де дія? Лише наприкінці сюжет починає захоплювати й вести за собою. Хоча треба зауважити, Пола Гоукінз вміло тримає інтригу, зберігаючи таємницю за недомовками, натяками й свідомим введенням читача в оману. Інколи то було аж надто помітно, ближче до кульмінації це мене дратувало, тому що здогадалася, хто вчинив злочин, а Пола Гоукінз продовжувала далі товкти воду у ступі.
Варто сказати, що в романі присутні елементи містики, детективу і навіть психологічного роману, це все і робить книгу оригінальною і додає їй привабливості.
Головну героїню в "Глибоко під водою" визначити важко - чи це письменниця, чию загибель розслідують і яку бачимо лише в чужих спогадах та репліках, чи її дочка, чи сестра, чи взагалі інша жінка, яка кілька років тому теж "зістрибнула" зі скелі в річку, - хто грає головну роль, невідомо. Якби книгу екранізували, фільм вийшов би набагато цікавішим.
До мінусів цього роману можна віднести не надто вичитаний переклад. До плюсів - (це вже заслуга самої авторки) детально й образно виписані емоції та атмосферу - прочитавши усього кілька слів, потрапляєш у реальний світ, зі звуками, запахами й почуттями.
Тож читайте і насолоджуйтеся: Пола Гоукінз "Глибоко під водою."
Розпочну з того, що на останній сторінці книги зазначено, що ця письменниці - це "тріумф і торжество роману". Однак якщо порівнювати те емоційне напруження, що невпинно зростало під час прочитання "Дівчини у потягу", із тим, що відчувала, рухаючись сторінками "Глибоко під водою", то скажу щиро - остання книга менш інтенсивна. Мене інколи пробирала нудьга й роздратування - скільки можна товктися на одному й тому ж місці, розводитися про почуття, які набридли? Де дія? Лише наприкінці сюжет починає захоплювати й вести за собою. Хоча треба зауважити, Пола Гоукінз вміло тримає інтригу, зберігаючи таємницю за недомовками, натяками й свідомим введенням читача в оману. Інколи то було аж надто помітно, ближче до кульмінації це мене дратувало, тому що здогадалася, хто вчинив злочин, а Пола Гоукінз продовжувала далі товкти воду у ступі.
Варто сказати, що в романі присутні елементи містики, детективу і навіть психологічного роману, це все і робить книгу оригінальною і додає їй привабливості.
Головну героїню в "Глибоко під водою" визначити важко - чи це письменниця, чию загибель розслідують і яку бачимо лише в чужих спогадах та репліках, чи її дочка, чи сестра, чи взагалі інша жінка, яка кілька років тому теж "зістрибнула" зі скелі в річку, - хто грає головну роль, невідомо. Якби книгу екранізували, фільм вийшов би набагато цікавішим.
До мінусів цього роману можна віднести не надто вичитаний переклад. До плюсів - (це вже заслуга самої авторки) детально й образно виписані емоції та атмосферу - прочитавши усього кілька слів, потрапляєш у реальний світ, зі звуками, запахами й почуттями.
Коментарі
Дописати коментар