"Вбити пересмішника" - лакмусовий папірець Гарпер Лі

Привіт усім! Знову повертаюся до класики і на черзі книга Гарпер Лі "Вбити пересмішника". Хоча маю філологічну освіту, читала роман, за який авторці присудили Пулітцерівську премію, вперше. Є ще продовження - "Піди, вартового постав", але про цю книгу уже згодом.
Так-от, "Вбити пересмішника": українською книга опублікована у 2015 році у видавничій групі "Км-Букс". Варто зазначити, що коли книга вийшла у США, а це трапилося близько 1960 року, вона була як сіль на рану американського суспільства, у якому ще дзвеніли суперечки про расову рівність/нерівність, і не дивно, що отримала беззастережний успіх.
Оповідь ведеться від імені маленької дівчинки Скаут, дочки адвоката в невеличкому містечку штату Алабама, на її очах розігрується злочин, страшний через свою жорстокість, несправедливість та байдужість оточуючих. Гарпер Лі із дитячою безпосередністю порушує чимало складних і важливих тем, як-от зневажливе ставлення білих жителів містечка до темношкірих. Події відбуваються напередодні Другої світової війни. Маленька Скаут та її брат Джемі ставлять самі собі запитання: чому так зневажливо ставляться білі люди, виховані на християнських традиціях, які говорять про свою благодійність та безкорисливу любов до інших, зневажливо ставляться до тих, хто відрізняється від них кольором шкіри? Дітлахи проводять паралель: чому ті, хто засуджує звірства Адольфа Гітлера стосовно євреїв, ставляться до афроамериканців як до нижчої раси? Хіба то не свідчить про лицемірство суспільства? У круговерті подій Скаут та Джемі потрапляють в небезпеку - саме на них вирішили відігратися ті, хто ненавидить темношкірих, але дітлахам на допомогу приходить той, чиє ім'я відкрити - як вчинити найганебнішу справу, як вбити пересмішника, наприклад.
Ще книга розкриває побут і життя тогочасних  американців, відзначається тонкою душевністю і легким гумором, хоча ті, хто звик, щоб книга лоскотала нерви постійною емоційною напругою, будуть трохи розчарованими. Але мені роман припав до душі. Тому читайте і насолоджуйтеся: "Вбити пересмішника" Гарпер Лі.
 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Остання камелія" від Сари Джіо

Людина чи система. Хто переможе у романі Степана Процюка "Травам не можна помирати"?

"Memento momentum свободи"