Ділюсь прочитаним

Усіх вітаю на каналі "Ділюсь прочитаним"! Сьогодні я розповім про розрекламовану і очікувану книгу Люко Дашвар під назвою "Ініціація". І хоча це яскравий приклад розважальної масової літератури, роман мені би сподобався, якби не... його закінчення. Але про все розповім по черзі. Люко Дашвар вміє керувати емоціями своїх читачів і, бували моменти, коли я настільки переймалася долями героїв, що не могла полишити книгу. Зрештою, я "проковтнула" чотириста з гаком сторінок буквально за декілька днів.Головна героїня, як на мене, трохи дивакувата особа і, мабуть, саме тому авторка не намагалася пояснити її дій - інколи безглуздих, нелогічних та протилежних від того, що очікував читач. Варто сказати, що письменниця вміло закрутила сюжет і перепела, здавалося, непоєднувані долі головної героїні Меланії, нотаріуса Германа, напівбожевільної бабусі та сільського роботяги Германа так, що я дивувалася її вигадливості. В основі сюжету - сон, який упродовж літа бачить

Вітаю усіх, хто слідкує за новинами каналу "Ділюсь прочитаним"! Нарешті я розповім про книгу, яка довго чекала своєї черги і терпляче лежала на полиці. Це - збірка неймовірно щирих та яскравих оповідань Галини Вдовиченко "Ось відкрита долоня". Письменницю називають авторкою оптимістичної прози, а її книги неодноразово отримували перші премії літературного конкурсу "Коронація слова". Однак, зізнаюся щиро, досі я не була знайома з творчістю Галини Вдовиченко. Але повірте, з радістю відкривала для себе світ таким, яким його бачить авторка. Кожне оповідання, яке увійшло до цієї збірки, має свій настрій, атмосферу і почуття. Одне з них розповідає про жінку в Італії, яка працює на трьох роботах, інше - про військовий госпіталь, де лікують душу і тіло воїни АТО, третє - про непомітну для інших драму, яка поступово визріває посеред буднів у житті людини. Але усі тексти пов'язує певний епізод, майстерно підмічений авторкою і переданий із найтоншими відтінкам

Привіт усім! Вітаю на сторінці та каналі "Ділюсь прочитаним", сьогодні я розповім про свої враження про книгу "Пиво з абрикосів" Олександра Євтушка. Але, як ви могли уже подумати, вона не має нічого спільного з відомим романом "Кульбабове вино" Рея Бредбері, хіба що в обох книгах використано назву екзотичного і незвичайного напою. Так-от, книгу "Пиво з абрикосів" Олександра Євтушка я знайшла на сайті Українського Авторського порталу, останнім часом я частенько там шукаю книги в електронному форматі. Книга, про яку йде мова, складається з однойменної повісті та роману "Рома та Дмитро Трироги" і справила двояке, але позитивне враження. Передмову до книги написав Олександр Ірванець. Розпочну з того, що сама повість "Пиво з абрикосів" на відміну від "Кульбабового вина" не розповідає про літо та світовідчуття дитини-підлітка, а змальовує кохання дорослого чоловіка. Цей текст настільки є чоловічим, настільки яскраво пере

Привіт! Тримаю у руках книгу, яке справила на мене двояке враження, а тому чекаю на Ваші відгуки про неї у коментарях, - щоб розібратися у своїх відчуттях стосовно неї. І це роман із красивою, романтичною і філософською назвою "Світло, яке ми втратили" Джилл Сантополо, американської письменниці, яка проживає у Нью-Йорку і, звісно, головні події цієї книги теж відбуваються у цьому місті. Навіть більше - розпочинаються з трагедії, яка свого часу привернула до себе увагу всього світу, а саме з теракту 11 вересня 2001 року. Але книга ця зовсім не публіцистичного спрямування, як могли ви подумати, і детально не розповідає про жахіття того дня, ні, - ця книга про кохання. Варто зазначити, що роман сподобається не всім - тут немає заплутаного сюжету, ні незвичайних подій, а в основі банальний любовний трикутник. Щоправда, авторка дуже майстерно описує почуття, чітко й образно передаючи емоції головної героїні. Упродовж усієї розповіді героїня звертається до свого колишнього коханог