"Ось відкрита долоня" Галини Вдовиченко
Кожне оповідання, яке увійшло до цієї збірки, має свій настрій, атмосферу і почуття. Одне з них розповідає про жінку в Італії, яка працює на трьох роботах, інше - про військовий госпіталь, де лікують душу і тіло воїни АТО, третє - про непомітну для інших драму, яка поступово визріває посеред буднів у житті людини. Але усі тексти пов'язує певний епізод, майстерно підмічений авторкою і переданий із найтоншими відтінками емоцій. Усі оповідання - про стосунки між людьми, про втрату і боротьбу за своє "я". Завдяки непередбачуваній та оригінальній задумці мені особливо запам'яталися оповідання про стареньку жіночку, яка з чоловіком живе у вже неіснуючому селі на лінії розмежування із зоною АТО та текст "Імовірність дощу нуль відсотків", коли головний герой потрапляє у минуле в майбутньому. Не буду пояснювати, що це означає і як так трапилося, прочитаєте самі і дізнаєтеся :)
Оповідання "Не бігай за білками" та "Дякую, я тільки дивлюся" дивують майстерно підміченою життєвою мудрістю. "Ліве око крокодила" і "Залежність" розповідають про трагедію особистості, про те про суворі реалії нашого життя, коли так важливо не втратити себе. Деякі фрази цих текстів доймають просто до живого.
Загалом, простіше відзначити тексти, які не викликали ні особливих думок, ні емоцій - "П'ятнадцять тисяч днів" та "Повертаючись до Матроської тиші". Якщо чесно, то в цих текстах мені не вистачило дії, руху і каверзних вивертів сюжету :)
Однак все-таки кожне оповідання яскраве, чітко виписане і, наче окрема замальовка, епізод, дозволяє підглянути у таємниці чужого життя.
Якщо хочете поділитися враженнями від прочитаного, залишайте свої думки в коментарях, з радістю з вами поспілкуюся. Підписуйтеся на канал "ділюсь прочитаним" і, найголовніше, читайте і насолоджуйтеся: Галина Вдовиченко "Ось відкрита долоня".
Коментарі
Дописати коментар