"Світло, яке ми втратили" від Джилл Сантополо

Привіт! Тримаю у руках книгу, яке справила на мене двояке враження, а тому чекаю на Ваші відгуки про неї у коментарях, - щоб розібратися у своїх відчуттях стосовно неї. І це роман із красивою, романтичною і філософською назвою "Світло, яке ми втратили" Джилл Сантополо, американської письменниці, яка проживає у Нью-Йорку і, звісно, головні події цієї книги теж відбуваються у цьому місті. Навіть більше - розпочинаються з трагедії, яка свого часу привернула до себе увагу всього світу, а саме з теракту 11 вересня 2001 року. Але книга ця зовсім не публіцистичного спрямування, як могли ви подумати, і детально не розповідає про жахіття того дня, ні, - ця книга про кохання.
Варто зазначити, що роман сподобається не всім - тут немає заплутаного сюжету, ні незвичайних подій, а в основі банальний любовний трикутник. Щоправда, авторка дуже майстерно описує почуття, чітко й образно передаючи емоції головної героїні. Упродовж усієї розповіді героїня звертається до свого колишнього коханого, розповідаючи, що відбувається в її житті, що вона відчуває. Ми бачимо цікаве життя творчих людей Нью-Йорка. Можливо, хтось назве книгу слізливою і, насамперед, через її завершення, мені ж розв'язка видалася цікавою і не такою, як я передбачала, що уже є плюсом. А ще це просто знахідка для сімейних психологів - у цьому романі напрочуд тонко змальовано проблеми, що виникають у сучасних сім'ях, - і не лише американських, а в українських. Завдяки цій книзі я зрозуміла, що усі сім'ї є однаковими, незалежно від фінансових можливостей, виховання й освіти її членів - проблеми у всіх такі ж самі. Варто лише згадати, що чоловік головної героїні обрав її за дружину лише тому, що вона відповідала пунктам його списку, або те, як він не міг зрозуміти її спраги до роботи і самовираження поза сім'єю, або як її коханий вирішив, що його творчість важливіша за ті емоції, які вони відчувають. Тут змальований конфлікт на Близькому Сході і ті жертви, які усім доводиться усім за нього платити і цей момент додає певної екзотичності і навіть ніжності оповіді.
У цій книзі мені, щоправда, не вистачило продовження, дуже хотілося б дізнатися, як склалися стосунки головної героїні Люся з її чоловіком після її повернення до Нью-Йорка. Ще один мінус: казковість і нереалістичність її коханих.
Здається, усе :) Залишайте ваші враження від цієї книги у коментарях, підписуйтеся на канал "Ділюсь прочитаним" і, найголовніше, читайте і насолоджуйтеся: Джилл Сантополо "Світло, яке ми втратили".

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Остання камелія" від Сари Джіо

Людина чи система. Хто переможе у романі Степана Процюка "Травам не можна помирати"?

"Memento momentum свободи"