"Дзвін" сучасної української літератури
Привіт! Сьогодні тему обрала незвичну для себе, але, думаю, не менш цікаву, ніж попередні. Мова піде про журнал літературно-мистецького та громадського спрямування, заснований близько 80-ти років тому у Львові, і, як ви могли вже здогадатися, це "Дзвін". А саме випуск журналу за травень 2017 року.
Як бачите, дизайн обкладинки - яскравий та соковитий, і, взагалі, в оформленні журналу використано роботи Юрія Лесюка, які надають певного колориту виданню.
У цьому випуску часопису вміщено досить велику кількість матеріалів (за один день усе не перечитаєш): і публіцистика, і літературно-критичні твори та дослідження, і театральні рецензії, і прозові та поетичні твори. Як не дивно, найбільше з усього опублікованого у цьому випуску, мені сподобалася поезія Валентини Сторожук (хоча досі я вважала, що проза набагато мені ближча). Вірші цієї авторки глибокі за змістом і близькі мені, хоча де Вінниця, а де моє рідне місто? Між нами сотні кілометрів, а спільного багато.
З прозових текстів травневого випуску "Дзвона" 2017 року мені, на жаль, не припав до душі жоден. Історична повість Василя Марочкіна "Чотири бочки токаю" зацікавила лише етнографічними, культурознавчими аспектами. Однак родзинкою цього випуску стала стаття Авеніра Коломийця "Шевченкова ера", письменника, який жив і працював у моєму рідному місті в минулому столітті. Цю статтю я би радила усім до прочитання, особливо тому, що автор не використав сухих і незрозумілих фраз на зразок "Шевченко став основоположником української мови", як зараз навчають у школах. Авенір Коломиєць пояснив чітко і зрозуміло, чому Шевченко такий важливий для нашої історії.
Загальний висновок такий: журнал "Дзвін" цікавезний і містить чимало інформації і високохудожніх творів. Я би порадила лише "Дзвону" друкувати побільше молодих авторів та робити менший акцент на елітну літературу, а трохи наблизитися до звичайного читача. Тож читайте і насолоджуйтесь: журнал "Дзвін" випуск за травень 2017 року.
P.S.: Сподобався відгук - підписуйтеся на новини та на мій канал в YouTube. Хочете поділитися своїми враженнями - коментуйте! Буду рада з вами поспілкуватися :)
Як бачите, дизайн обкладинки - яскравий та соковитий, і, взагалі, в оформленні журналу використано роботи Юрія Лесюка, які надають певного колориту виданню.
У цьому випуску часопису вміщено досить велику кількість матеріалів (за один день усе не перечитаєш): і публіцистика, і літературно-критичні твори та дослідження, і театральні рецензії, і прозові та поетичні твори. Як не дивно, найбільше з усього опублікованого у цьому випуску, мені сподобалася поезія Валентини Сторожук (хоча досі я вважала, що проза набагато мені ближча). Вірші цієї авторки глибокі за змістом і близькі мені, хоча де Вінниця, а де моє рідне місто? Між нами сотні кілометрів, а спільного багато.
З прозових текстів травневого випуску "Дзвона" 2017 року мені, на жаль, не припав до душі жоден. Історична повість Василя Марочкіна "Чотири бочки токаю" зацікавила лише етнографічними, культурознавчими аспектами. Однак родзинкою цього випуску стала стаття Авеніра Коломийця "Шевченкова ера", письменника, який жив і працював у моєму рідному місті в минулому столітті. Цю статтю я би радила усім до прочитання, особливо тому, що автор не використав сухих і незрозумілих фраз на зразок "Шевченко став основоположником української мови", як зараз навчають у школах. Авенір Коломиєць пояснив чітко і зрозуміло, чому Шевченко такий важливий для нашої історії.
P.S.: Сподобався відгук - підписуйтеся на новини та на мій канал в YouTube. Хочете поділитися своїми враженнями - коментуйте! Буду рада з вами поспілкуватися :)
Коментарі
Дописати коментар