Про "Дзвін" в українській літературі. Випуск за жовтень 2017 року
Привіт усім! Мушу зізнатися, що журнал "Дзвін", про який розповідала раніше, викликав настільки багато емоцій та думок (до того ж, щоб скласти повноцінне враження про сам журнал одного випуску замало), що знову взялася шукати видання цього часопису. Мені вдалося знайти за жовтень 2017 року - трохи давненький випуск, але сподобався він мені більше, ніж той, про який уже розповідала.
В оформленні обкладинки цього разу використали роботи художника Василя Семенюка, які надають виданню дещо фантасмагоричного відтінку - багато, як бачите, червоних, жовтих, яскраво-зелених барв, і навіть обличчя теж червоні. Щодо наповнення журналу то, мушу визнати, що як прозовим, так і поетичним, вміщених у випуску за жовтень 2017 року, важко знайти рівних. Насамперед, треба відзначити вірші Івана Гентоша: по-чоловічому жорсткі і категоричні, патріотично налаштовані, кожне слово яких проникає глибоко в серце своєю щирістю. Мені запам'ятався вірш "Страсті земні", де поєдналася війна на Донбасі із філософією Страсної п'ятниці.
Не менш позитивні враження викликав роман Тетяни Пишнюк "Остання зарубка", головна героїня якого одразу після Революції Гідності пішла працювати в Адміністрацію Президента, щоб змінити країну. Вдалося їй це чи ні - розповідати не буду, читайте самі :) А ще роман сповнений картин із життя українського села, яке занепадає, але жителі якого горді своєї любов'ю до нього.
Припали до душі короткі новели Галини Жубіль завдяки своїм несподіваним сюжетним поворотам і незаштампованими темами, а ще вони наповнені теплом і нашою українською карпатською екзотикою.
Якщо у раніше прочитаному випуску цього журналу мені сподобалася публіцистика, то про випуск, який у мене в руках, нічого надто схвального сказати не можу. Декотрі наукові дослідження дещо схоластичні і, помітно, що написані і опубліковані лише для того, щоб захистити дисертацію, наприклад.
Діліться враженнями про прочитане у коментарях, підписуйтеся на мій канал і, найголовніше, читайте і насолоджуйтеся: журнал "Дзвін", випуск за жовтень 2017 року.
В оформленні обкладинки цього разу використали роботи художника Василя Семенюка, які надають виданню дещо фантасмагоричного відтінку - багато, як бачите, червоних, жовтих, яскраво-зелених барв, і навіть обличчя теж червоні. Щодо наповнення журналу то, мушу визнати, що як прозовим, так і поетичним, вміщених у випуску за жовтень 2017 року, важко знайти рівних. Насамперед, треба відзначити вірші Івана Гентоша: по-чоловічому жорсткі і категоричні, патріотично налаштовані, кожне слово яких проникає глибоко в серце своєю щирістю. Мені запам'ятався вірш "Страсті земні", де поєдналася війна на Донбасі із філософією Страсної п'ятниці.
Не менш позитивні враження викликав роман Тетяни Пишнюк "Остання зарубка", головна героїня якого одразу після Революції Гідності пішла працювати в Адміністрацію Президента, щоб змінити країну. Вдалося їй це чи ні - розповідати не буду, читайте самі :) А ще роман сповнений картин із життя українського села, яке занепадає, але жителі якого горді своєї любов'ю до нього.
Припали до душі короткі новели Галини Жубіль завдяки своїм несподіваним сюжетним поворотам і незаштампованими темами, а ще вони наповнені теплом і нашою українською карпатською екзотикою.
Якщо у раніше прочитаному випуску цього журналу мені сподобалася публіцистика, то про випуск, який у мене в руках, нічого надто схвального сказати не можу. Декотрі наукові дослідження дещо схоластичні і, помітно, що написані і опубліковані лише для того, щоб захистити дисертацію, наприклад.
Коментарі
Дописати коментар