Історія одного життя від Андрія Цінцірука - "Коло Елу"

Сьогодні розповім про книгу, яка за останній час стала для мене найбільшим розчаруванням. Мабуть, тому, що на обкладинці було зазначено, що роман під дивною назвою "Коло Елу" Андрія Цінцірука отримав спеціальну відзнаку на літературному конкурсі "Коронація слова - 2016" від Київського національного університету ім. Т.Шевченка, й очікувала від цієї книги я багато.
Дивна на перший погляд назва пояснюється просто: незрозуміле слово "Елу", за задумом автора, є прізвищем мешканців невеликого хутора й в перекладі з естонської мови означає "життя". Таким чином маємо - коло життя. Саме ж коло має містичний аспект - споруджене дивакуватим хлопчиськом, якого цькували місцеві жителі, воно було провісником смерті й народження на хуторі. Роман містить доволі багато хороших авторських задумів та сюжетних ліній, які, на моє розчарування, лишилися нерозкритими або невикористаними. Взяти хоча б історію про тітку головної героїні, Ольгу, яка пішла в ОУН і жила в підпіллі, - про її цікаве і насичене життя можна було сказати багато, але натомість маємо тільки декілька згадок й досить тонку книжечку, у якій в описовій формі розповідається про дев'яносторічну жінку, Ганну-Софію. Саме її життя, безумовно, вартує уваги, але автор пропустив найцікавіші моменти, обмеживши її життя "вийшла заміж, народилися діти, вони вчилися добре і т.д." Ми бачимо мінімум деталей, мінімум переживань, мінімум діалогів. Автор не змусив мене перейнятися проблемами жінки. Мушу зізнатися, під кінець роману мені стало нудно.

Звичайно, на кожен товар є свій покупець, так і на кожну книгу знайдеться свій читач. Але порадити "Коло Елу" для прочитання мені складно: автор просто змарнував чудовий задум, який міг би зробити з цієї книги захопливу розповідь європейського рівня, а так бачимо лише банальну розповідь.